Головна / Публікації / Куди зникають наші податки?

 

Впродовж останніх років, щодня, з екранів телевізорів, з уст очільників держави чуємо, що одним із пріоритетних завдань, вирішення якого стане поштовхом для розвитку нашої країни, є проведення реформи децентралізації. її головною метою є передача значної частини повноважень бюджетів від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування.

Основна ідея реформи — розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування і виконавчою владою, передати їх на найближчий до людей рівень. Проте відомо, що будь-яка влада і будь-які повноваження потребують у першу чергу ресурсів.

Джерелом наповнення бюджетів є місцеві податки та збори, які встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Вони є обов’язковими до сплати в межах адміністративно-територіальних одиниць. До місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок. До місцевих зборів: туристичний збір та збір за місця для паркування транспортних засобів.

Також для збільшення місцевих бюджетів з 1 січня 2015 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше пальне). Особа — суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем їх реалізації. Впровадження цього податку, за задумом авторів, мало призвести до значного зростання місцевих бюджетів. Та чи втілився їх задум у життя?

Нагадаю, що акциз становить 5% від вартості та входить у ціну товару, яку сплачує споживач. Його розмір і сума стягуються у місцевий бюджет. Це означає, що від кожної придбаної пачки цигарок, пляшки алкоголю чи пива покупець сплачує у місцевий бюджет непрямий податок у розмірі 5% від вартості придбаного ним товару.

Та чи потрапляють ці кошти в повному обсязі в місцевий бюджет? На превеликий жаль, ні. Як показує проведений нами аналіз, сплата акцизного збору не перевищує третини від реального обороту.

Дуже часто підприємці «забувають передати» сплачені покупцем податки в місцевий бюджет. Сприяє цьому те, що більшість громадян не можуть відрізнити фіскальний чек від папірця, який надрукований на звичайному принтері та служить виключно для внутрішнього обліку.

На фото 1 наведено приклад, коли покупець у магазині отримав нефіскальні чеки. Це свідчить про те, що сплачений ним акцизний податок не потрапить у бюджет Косова. У цьому випадку підприємець привласнив 13 грн. згідно з першим чеком та 1,24 грн. — згідно з другим.

Копійки, скажете ви? Але це ж усього два чеки… Уявіть, яка сума набігає за рік?

У місті Косові надходження від акцизного податку в 2017 році склали 860057,45 грн. Якщо вірити дослідженням і ця сума є третиною від загального обігу підакцизних товарів, то місто тільки в 2017 році недоотримало більше 1500000 грн. За ці гроші можна було капітально відремонтувати дорожнє покриття ще однієї великої вулиці, такої як Каменярів, або двох менших, таких як Яблунева та Підгірська. Чи, скажімо, придбати спеціалізований автомобіль для утримання доріг у зимовий період, який одночасно прогортає сніг і підсипає дорогу піщано-сольовою сумішшю.

Що ж робити, запитаєте ви? А вихід дуже простий. Якщо кожна людина, яка придбала підакцизні товари, а саме: алкогольні напої, пиво, цигарки чи пальне, буде вимагати у продавця правильно оформлений фіскальний чек (фото 2), в якому окремим пунктом вказано суму акцизного податку, то цим ми вбережемо наших підприємців від спокуси привласнити сплачені громадою до міського бюджету кошти. У цьому випадку жоден контролюючий орган не зможе краще впоратися, ніж громада. Все в наших руках.

Святослав Костинюк,
заступник Косівського міського голови.

 

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *