Головна / Новини / Шарм Косова

 

Як тільки не називають Косів: столицею Гуцульщини, перлиною Карпат, колискою майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Чи справді він є таким? Адже всі ці епітети вказують на те, що наше місто повинно мати якусь свою індивідуальність, поєднану з привабливістю й чарівністю природи, довколишнього середовища. А яким його бачимо ми, звичні городяни, художники й архітектори зі своїм професійним смаком? Думками й поглядами щодо цього поділилися учасники консультації, яку організувала й провела з громадськістю міська рада.

На захід, що стосувався перспективи розвитку Косова на 2015–2016 роки, запросили керівників району, громадських організацій, установ, голів депутатських комісій міськради, членів виконкому, депутатів районної ради, викладачів інституту декоративного та прикладного мистецтва. Міський голова М.Фокшей у вступному слові до поважної аудиторії розмежував проблеми Косова різної складності. Тобто поділив їх на такі, що потребують значних коштів і тривалого вирішення та окреслив перспективи розв’язання менш затратних у фінансовому плані.

Микола Миколайович розповів про хід виконання програми з ліквідації наслідків стихійного лиха у 2008, 2010 роках. Зроблено було чимало, адже увагу приділяли на виконання найневідкладніших завдань.

Очільник міської влади зазначив, що на сьогодні важливим залишається укріплення берегів р. Рибниці біля Банського моста, гімназії, відновлення та підсилення берегоукріплювальних щитів поблизу Будинку культури, будівництво трьох дамб по руслу річки в напрямку Гуку. Ці та ряд інших проблем, зокрема комунальних, влада має намір вирішувати із залученням коштів державного, обласного, районного   й   місцевого   бюджетів.

Насамперед, йдеться про участь у проектах і конкурсах, які орієнтовані на розвиток місцевого самоврядування, фінансування яких передбачено з різних джерел. Серед обговорюваних були й питання водопостачання, вивезення сміття, ремонту доріг, вуличного освітлення, що розмістять на вивільненій ділянці на місці знесеного кінотеатру, а також там, де знаходиться аварійне приміщення колишньої музичної школи. Розмірковували й над тим, яким має бути пам’ятник Героям Небесної Сотні.

Заступник голови РДА Ярослав Бринский поінформував про намір використати земельну ділянку колишнього ВХО «Гуцульщина» (на вул. Дружби) під інвестиційний проект, який би дав можливість створити додаткові робочі місця для косівчан.

Міський голова і учасники консультації були єдині в тому, що перспективи розвитку міста має визначати новий Генеральний план Косова. Бо, за словами районного архітектора Володимира Дворника, ще й досі послуговуємось документом 1971 р. Це найстаріший генплан в області. Тому вся робота — в ручному режимі керування. З присутніх навіть хтось висловився, що Косів має вигляд циганського табору, бо не витримуються критерії його естетики. Фасади будинків, офісів і магазинів розфарбовані в різні кольори, незважаючи на те, що архітектура розробила й видала паспорти фасадів будівель, але далеко не всі дотримуються рекомендованих вимог. Ще одна проблема — сходи на тротуарах, які є серйозною перепоною для пішоходів та матерів з дитячими візками.

Щоб Косів мав належний вигляд необхідно починати з вирішення повсякденних турбот — такі думки простежувалися чи не у кожному виступі косівчан. Бо ж хіба не справедливо, зауважує Анна Богдан, що повітря щодня отруюють сотні автомобілів, а хочеться, щоб Косів був екологічно чистим, містом високої культури.

Тадей Яницький порушив цілий блок питань: живемо у 21 столітті, а у Косові нема громадської лазні; на Братській могилі варто встановити з лівого боку сходів перила, тоді легше було б підійматися сходинками інвалідам, літнім людям; відремонтувати розбиту    вщент дорогу до москалівського цвинтаря.

Депутат міськради Юрій Плосконос вважає, що при плануванні необхідно передбачувати зони відпочинку, такий скверик міг би бути на місці колишнього кінотеатру. А біля моста, що поблизу «Скіф-Авто», необхідно встановити автобусну зупинку з накриттям, щоб у негоду не мокли люди.

Член виконкому міськради Ігор Мартинюк висловив стурбованість з приводу того, що третина центральної вулиці міста зайнята автомобілями. Батьки, проводжаючи дітей у школу, змушені переводити їх через дорогу біля податкової, бо там не працює світлофор. Також він запитував — чому напризволяще залишили міський басейн? Про необхідність зробити у Косові розв’язку доріг і здійснити нумерацію будинків — вів мову міський депутат Юрій Довбенчук.

Косівчанка  Анастасія   Костюк зауважила, що у місті нема музею Павлика, краєзнавчого музею. На її думку, варто створити й мистецько-туристичний центр, де приїжджа людина могла б дізнатися про того чи іншого майстра, коли можна побувати у його майстерні, у якому готелі зупинитися.

Звичайно, передано не всі   виступи учасників   заходу, бо й інші теж стосувалися оновлення нашого міста, зокрема, вели мову й про те, як поєднати минувшину з сучасністю, щоб Косів таки мав свою родзинку — був містом високої культури, мистецьким, туристичним, гуцульським. І вагому роль у цьому спрямуванні відводили Косівському ІПДМ ЛНАМ. Адже під час консультаційних слухань зародилась ідея створення громадської художньої ради Косова, до якої входили б митці, архітектори, інші фахівці. Своє бачення щодо функції цієї ради, в якому напрямку вона повинна працювати, висловили міський голова Микола Фокшей, директор інституту Святослав Мартинюк, викладачі Марія Гринюк, Галина Юрчишин, колишній ректор Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Катерина Сусак.

До   речі,   Катерина   Романівна згадала як створювалися нинішній інститут та попередники цього вишу. Адже під час консультації з громадськістю, коли йшлося про співпрацю міської ради з Косівським інститутом прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, було озвучено претензійне питання щодо майна інституту, зокрема будівель.

Чиї інститутські будівлі?..

Як стало відомо, є два погляди щодо права власності на приміщення Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Ця ситуація виринула, як підводна частина айсберга, під час громадських консультацій, з перспективи розвитку Косова, що їх організувала мерія. Адже ще у 2010 р. сесія міської ради ухвалила рішення оформити право власності на приміщення навчального закладу за територіальною громадою Косова. Про це поінформував присутніх міський голова Микола Фокшей.

Натомість дирекція КІПДМ ЛНАМ домагається визнання права власності за інститутом. Наміри його директора Святослава Мартинюка, здавалось би, цілком логічні, бо в аудиторіях і майстернях займаються студенти, працюють викладачі. Проте навіть у колективі не всі підтримують дії керівника. Тоді у чому ж невидима частина айсберга?

Під час громадських консультацій учасники заходу висловлювали свої судження з приводу того, що КІПДМ, з входженням до Львівської національної академії мистецтв, втратив свою автономність, інакше кажучи, окремий статус і зараз є підрозділом, тобто філіалом ЛНАМ, яка підпорядкована Міністерству освіти України. І очевидно десь у людей закрадаються сумніви стосовно того чи надбання прадавньої косівської мистецької школи не передадуть в руки, які не створювали його.

Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №49, 5.12.2014 року

Коментарі

коментарів

 

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *